C'est pas moi

Кіноесей Леоса Каракса, знятий у годарівській манері, – це саморефлексія режисера над своєю фільмографією, яка охоплює понад 40 років. Ідея короткометражного фільму з’явилась під час роботи над проєктом для паризького Центру Помпіду, де планувалась виставка в честь режисера, яка так і не відбулась. У спробах відповісти на питання кураторів – «Де ти, Леосе Караксе?», – його поглинув процес самопізнання. Пошуки режисера вилились у яскраве кінематографічне розмірковування, де особиста історія переплітається зі світовою, а сцени з фільмів – з реальним життям.