Хоча "Прибуття" в жодному разі не є традиційною оповіддю і, безумовно, належить до фільмів, натхненних авангардним поєднанням формальної абстракції та матеріальної енергії, воно також звертається до історії та форми наративного кінематографа. Його роль у цьому контексті критично важлива: фільм розкриває як механізми, так і матеріальну основу, яку комерційне кіно зазвичай намагається приховати. Водночас, перебуваючи в процесі деконструкції, "Прибуття" визнає силу кіно, що полягає у здатності керувати простором, а у випадку цього фільму ще й часом, аби виявити енергію руху та оповіді, а також насильства, властиве як бунту, так і стримуванню.